Світла пам’ять юному Захиснику Віталію Габадуліну
Злощасна війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, продовжує невпинно і ненажерливо забирати життя наших воїнів… І робить це безжально, незалежно від статусу, статі, віку… Забирає і відправляє їх до «небесного війська»…
Черговим воїном цього війська став наш юний Захисник, палкий патріот своєї держави – Габадулін Віталій Олександрович… І сьогодні усі ми, жителі та гості громади, з великою скорботою і болем у серцях зібрались в одному місці, аби провести його в останню путь…
Народився Віталій 22 вересня 2000 року в селі Покровка Новоархангельського району Кіровоградської області. Початкову школу закінчив у рідному селі. У 2012 році він разом із мамою переїхали до села Кальниболота, хлопчик продовжив навчання у місцевій школі, де отримав повну загальну середню освіту. І, хоча знання давалися йому нелегко, та він гарно проявляв себе у спорті, займав призові місця, зокрема з підтягування на перекладині.
Після закінчення школи Віталій мріяв стати військовим і, навіть, підготував для цього частину документів. Та, на жаль, доля внесла свої корективи – він втратив маму і плани юнака змінилися. Тож після цього він поїхав до міста Києва працювати, мрію довелося відкласти.
Шкільна родина та односельці пам’ятають його як доброго, ввічливого і щирого хлопчика, котрий любив справедливість. А ще Віталій був вірним товаришем й, перш за все – людяним і дуже скромним.
10 жовтня 2025 року юнак був призваний до служби у Збройних Силах України. Та, прослужити судилося недовго… 23 березня 2026 року оператор відділення управління взводу безпілотних наземних комплексів батальйону морської піхоти військової частини А7382, матрос Габадулін Віталій Олександрович помер у Міській лікарні швидкої медичної допомоги в м.Миколаїв.
До останньої хвилини свого життя він був вірним військовій присязі, виконував свій професійний та моральний обов’язок… Дуже важко висловити те, що відчуває зараз кожен житель громади… Особливо рідні і близькі нашого Героя. Адже це тяжка непоправна втрата. Жодними словами не втамувати цей пекучий біль та не загоїти рани в душі. Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Під час церемонії поховання зі щирими словами співчуття і скорботи звернулась до родини загиблого та усіх присутніх секретар Надлацької сільської ради Людмила Володимирівна Козаченко. Від імені усіх військових щирі співчуття висловив представник 3-го відділу Голованівського РТЦК та СП.
Нехай добрий, світлий спомин про нашого Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, знайомих, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Вічна слава Герою!!!
Вічна шана!!!
Низький уклін!!!
