Книги про Голодомор, які варто прочитати (доповнено порадами книг від наших читачів):
1. Василь Барка — «Жовтий князь»
Найвідоміший роман про Голодомор. Реалістичний, болючий і глибоко людяний. Оснований на реальних спогадах.
2. Улас Самчук — «Марія»
Перший художній твір про Голодомор. Історія селянської родини, знищеної голодом і репресіями.
3. Роберт Конквест — «Жнива скорботи»
Книга вперше побачила світ у 1986 році. Це одна з найґрунтовніших праць, яка була написана в часи, коли не тільки в колишньому Радянському Союзі, а й у багатьох країнах Заходу не визнавали навіть сам факт Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Дослідження всебічно розкриває правду про геноцид проти українського народу, насамперед його штучність та спланованість радянським тоталітарним режимом.
4. Анатолій Дімаров «І будуть люди»
Письменник, який сам пережив Голодомор, розповів про колективізацію і голод в українських селах у своєму романі, що намагалася знищити радянська цензура.
5. Книга «33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал»
Найбільш повне документальне джерело, в якому зібрано свідчення очевидців про Голодомор в Україні.
З початком впровадження політики «гласності» в Радянському Союзі у другій половині 1980-х років українські активісти (журналісти, історики) почали збирати та публікували свідчення людей, що пережили голодомор. Великий внесок у цьому належить дослідникам Володимиру Маняку та Лідії Коваленко, які записали близько шести тисяч свідчень про голод-геноцид та інші насильства над народом. Більше тисячі таких свідчень та різноманітні архівні матеріали увійшли до їхньої книги «33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал».
6. Енн Еплбом «Червоний голод. Війна Сталіна проти України»
Історик, журналістка, письменниця Енн Еплбом присвятила свою книгу історичним подіям 1930-х років. Авторка заглибилась у питання передумов Голодомору та його наслідків для України. Це історія про сталінський режим, наміри і дії радянської влади. Письменниця у своїй праці використала усні свідчення, архівні документи, щоденники, дослідження українських та зарубіжних науковців.
7. Світлана Талан «Розколоте небо»
Письменниця відобразила події 1930-х років на прикладі одного селища на Луганщині. Українське село, де були плодючі сади та родючі землі, спустошила голодна смерть. Справжні, невигадані жахи описує авторка: на які відчайдушні та жахливі вчинки йшли люди, аби вижити в лихі часи голоду. Та у цих трагічних подіях знаходиться місце і для кохання, яке то виринає на перший план, то ховається за чорною, пекельною реальністю.
8. Андрій М'ястківський ''Одеса-мама''
Завжди голодний малий Максимко Завірюха дуже винахідливий. Щоб вижити, він їсть земляних черв’яків, ловить пуголовок, на металевому листі засмажує п’явок. Уже немає у живих половини його однокласників. Ось і Максим осиротів. Хлопець мріє стати вуркаганом, потрапити до Одеси-мами, бо лиш там, як він гадає, можна врятуватись від голодної смерті. Поїздом у ящику для вугілля хлопець таки добирається до міста.
9. Наталя Чайковська ,,Очевидець"
Щасливе, сите та заможне життя скінчилося, коли до села прийшли комуністи. Омелян був тоді ще малий. Батько хлопчика відмовився вступати до колгоспу, і за це їх одразу охрестили ворогами. Комуністи почали хазяйнувати в селі: розграбували церкву, спалили Біблію та ікони. Сказали, що Бога більше немає, а отця Олександра вислали до Сибіру.
Настав час панування диявола. Чорною кістлявою марою на село невідворотно сунув Голодомор. А маленького Омеляна та його родину чекали страшні, нелюдські випробування. Моторошний голод, звіряче виживання, неспокутувані чужі гріхи. Нелюди з червоними зірками хотіли, щоби ніхто ніколи не дізнався правди. Але залишиться очевидець. І він ніколи не зможе забути те, що пережив.
10. Ірина Мельниченко, Вадим Геращенко ,,Живі. Всупереч"
Роман заснований на реальних подіях і став голосом тих, кого історія хотіла змусити мовчати.
Розповідь занурює читача у життя родини Деревських, що опинилася в епіцентрі жорстоких змін у 1930-х роках. Їхнє існування зруйновано, але їхній дух не зламаний. Атмосфера книги — це сплетіння болю і надії. Подорож до Сибіру, життя серед холоду та голоду, втрати та пошук світла — усе це змальовано з такою точністю, що кожна сторінка промовляє до читача. У книзі багато символів, які вимагають задуматися: про пам’ять, про боротьбу за людяність навіть у найтемніші часи.
11. Іван Кирій "Голодна весна"
Селян примусили поздавати у колгосп худобу. Уже повигрібали у людей весь до останньої зернини хліб. Діти, як тіні, ледве дочовгують до школи. Насунувся голод, село невідворотно вгрузає в смерть. Не стало навіть птахів, бо їм нічого їсти. Люди збайдужіли до чужого горя, кожен рятується від голоду по-своєму.
Дехто втрачає людську подобу. Схожим на нелюда став голова колгоспу Муляренко. Але чимало залишилося справжніх людей. Серед них — голова сільради Павло Іванович Задорожний.
12. Микола Бондаренко "Україна-1933: Кулінарна книга пам'ять людська"
Художник-графік із Сумщини зібрав та записав свідчення очевидців Голодомору, відтворив та проілюстрував «меню» тих страшних часів.
Ефект ці «рецепти» справляють вражаючий: людина не може не жахнутися від думки про те, що її змушують їсти трави, будяки, лопухи, кукурудзяне лушпиння, котів, собак, пташенят або трупи сільськогосподарських тварин у відчайдушній спробі вижити.
13. Володимир Шкурупій "Чи я в лузі не калина"
Повість була завершена автором 1984 року, виношена в серці – усе життя, але ж на повість було накладено «табу». В ній без прикрас описано трагічні події двох голодоморів – 1933 і 1947 років. Первинний варіант було нещадно пошматовано, майже знищено тодішньою цензурою. Але попри все, через довгих 6 років калина зарясніла терпкими ягодами правди.
14. Григорій Гуртовий "Голгофа голоду"
Жахи, пережиті в дитинстві, залишили глибокий слід в памяті науковця. Книга присвячена 75-й річниці пам’яті жертв геноциду 1932-33 років. В ній вміщено спогади не лише автора, а й багатьох свідків голодомору.
15. Наталка Доляк «Чорна дошка»
Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки...
Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей. Бо він — один із них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років.
16. Олесь Воля "Мор. Книга буття"
Книга українського письменника, журналіста, дослідника Голодомору 1932–1933 Олександра Володимировича Міщенка (псевдонім «Олесь Воля»). Збірка історичних документів і спогадів очевидців про події Голодомору.
17. Петро Кардаш "Злочин"
Книга написана не одним автором, а десятками людей, котрі, здебільшого, й не думали ніколи братися за писання спогадів про події, бути учасниками яких випала їм доля. Та пам’ять про жорстокі часи і невимовний біль за втратами спонукав їх, аби вони розповідали, писали, переказували молодшим про нелегку долю свою й усього українства. «Злочин» має сумний зміст і засвідчує про нечуваний досі в світі геноцид проти однієї нації – української. На вічну пам’ять дочкам і синам української землі, мільйони котрих замордувала, убила, знищила у катівнях і голодоморами комуністична большевицька влада у ХХ столітті.
18. Тетяна Пянкова "Вік червоних мурах"
Дуже потужна і глибока книга, яка описує одну з найжорстокіших трагедій української історії. Роман є глибоким психологічним дослідженням відносин між людьми, які опинилися на межі виживання в умовах Голодомору.
Авторка описує низку подій, хитросплетінь людських доль, які змушують героїв діяти і реагувати на жорстокість і знущання, що оточують їх на кожному кроці. Вона вміло передає почуття страху, болю, голоду, туги за коханням та сподівання на краще майбутнє, які характерні для кожного героя. Кожен з персонажів є унікальним і цікавим в своїй специфіці, а їхні історії тісно переплітаються між собою, створюючи мозаїку суспільства в умовах Голодомору.
19. Євген Гуцало "Сльози Божої матері"
За свою страшну роботу Карпо Гнилоквас отримує півфунта хліба. Він звозить у одне місце своїх односельців, померлих від голоду. Часом на грабарку кладе іще напівживих, які до останнього свого місця на цій землі живими не доберуться. Павло Музика, Текля Куйбіда, Марко Груша, Андрій Синиця, Василь Гнойовий... Кожен із них по-своєму переживає голод. Хто стає мародером, хто убивцею, хто полишає цей світ з добром. Автор не шукає причин трагедії, він лише змальовує картини людських страждань.
20. Андрій Бондарчук "Знімали у тайзі кіно про хліб. Непокарані вбивці нації"
Книжка умовно складається з двох частин, власне художньої повісті, та документальних матеріалів про Голодомор 32-33 років. Автор художнього твору, повісті «Знімали у тайзі кіно про хліб» у наступних розділах коментує цифри факти, спогади свідків цієї страшної біди.
