Особливості боротьби зі сказом і методи його профілактики
Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною. Сказ поширюють лисиці, собаки, коти, а також вовки, єнотовидні собаки. В нашій місцевості найчастіше саме лисиці є джерелом збудника інфекції.
Основний шлях проникнення вірусу в організм – це пошкодження шкіри внаслідок укусів і подряпини. Проте встановлено, що вірус може проникати через непошкоджені слизові оболонки.
Вірус у хворої тварини виділятися зі слиною за 1-10 днів до появи клінічних ознак захворювання. На цьому й ґрунтується 10-денний термін спостереження за тваринами, які покусали людей або інших тварин.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, відсутність відчуття страху перед людиною та іншими загрозами. Звірі втрачають обережність і вдень з’являються в населених пунктах, відмічається слинотеча, парез кінцівок, повільно реагують на оточення. Потім розвивається параліч, проте в цей період вони небезпечні через те, що можуть покусати людей, які прагнуть надати їм допомогу.
У собак в останній період частіше спостерігається паралітична форма сказу, яка характеризується слинотечею і утрудненим ковтанням, ніби собака вдавилася. Потім настають паралічі нижньої щелепи, кінцівок, тулуба і через 2-4 дні собака гине. Собаки у більшості випадків проявляють агресивність до господарів.
У великої рогатої худоби сказ виникає в основному внаслідок нанесення покусів хворими на сказ лисицями, єнотовидними собаками, вовками. Характеризується появою симптомів атонії, запору, відсутністю апетиту, утрудненим ковтанням, ревінням, проявляється агресія. Тому, якщо у вашої тварини з’явилися вищевказані симптоми або Ви помітили на території села лисицю, ні в якому разі не треба самостійно надавати лікувальну допомогу або намагатися спіймати тварину, треба негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини вашого населеного пункту.
Стосовно заходів профілактики і боротьби зі сказом, то вони здійснюються за трьома напрямками: вплив на джерело збудника інфекції, механізм передачі та сприйнятливість до інфекції тварин. Загальні ветеринарно-санітарні заходи передбачають: облік та реєстрацію собак, контроль за виконанням правил їх утримання, боротьбу з зменшенням кількості безпритульних тварин, ветеринарно-санітарний контроль за перевезенням тварин, карантинування та ветеринарний нагляд за тваринами, що заподіяли покуси або підозрілими в зараженні сказом.
Специфічна профілактика – це проведення антирабічних щеплень домашнім собакам та котам, диким м’ясоїдним тваринам останні роки проводять пероральну вакцинацію. Необхідно відмітити, що на сьогодні вакцинація є основним методом контролю сказу незалежно від його епізоотичного типу. Успіху можна досягти при наявності імунітету не менш як у 80% поголів’я домашніх тварин. В нашій місцевості один раз на рік проводиться обов’язкова вакцинація котів та собак проти сказу.
Лікування при захворюванні на сказ не існує власникам тварин не слід нехтувати і відповідально відноситись до профілактичних щеплень собак і котів, адже при проведені цього заходу багато громадян свідомо під будь яким приводом не надають своїх тварин, а це ставить під загрозу епізоотичне благополуччя в цілому.
У випадку нанесення покусів людині твариною, треба негайно повідомити медичного працівника та фахівця ветеринарної медицини закріпленого за вашим населенним пунктом.
