Вже стало традицею відвідувати щомісяця літніх людей,які проживають на території села у будинку для одиноких людей.
Вже стало традицею відвідувати щомісяця літніх людей,які проживають на території села у будинку для одиноких людей.Вони не в змозі прийти до бібліотеки з певних причин, це особи з різними видами обмежень та потребами, тому для них працює послуга --- книгоношення.Цього разу я намагалася розговорити свою аудиторію під час години спілкування "Якщо не вдома,то як? ...".Зрозуміла,що кожний проживаючий --- це окремий світ із своїми особливостями та уподобаннями.Мої читачі,а також і слухачі ділилися своїми спогадами про прожите: хтось нарікав на здоров'я,а хтось не уявляє дня без партії з шахів та прогулянок на свіжому повітрі, а хтось хоче читати, бо книга--- то живильна волога, яка надихає на життя.Проживаючі,щиро дякуючи обслуговуючому персоналу закладу за належну допомогу та за смачне харчування, відчувають почуття затишку та безпеки,а спільні простори стають справжнім осередком дружби! Бо навіть у поважному віці люди цінують теплі моменти разом.
Людям важливо було те,що їх хтось слухає, було з ким поділитися думками,поспілкуватися.
А взагалі уміти вислухати та підтримати людину це дуже важливо,не важно яка вона ---це головне правило і перша частинка безбар'єрного світу.
Провідною темою заходу були прості поняття людяності, чесності,справедливості,терпимості.Тож давайте будемо добрішими у цьому світі і не мати ніяких перешкод!
Захід проводився в межах Національного тижня безбар’єрності, який
уперше в Україні ініційовано Міністерством культури та стратегічних
комунікацій України спільно з Міністерством розвитку громад та територій та
Радницею уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності.
Ініціаторкою впровадження політики безбар’єрності в Україні є Перша леді
Олена Зеленська #тиждень_безбарєрності #тиждень_безбарєрності_Кіровоградщина
