15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан. 10 років – з грудня 1979 року до лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат.
З кожним роком все далі історія віддаляє нас від вогняних років Афганської війни, але час непідвладний викреслити з нашої пам'яті приклади мужності і вірності синів своєї Батьківщини, які з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської мужності та героїзму.
Війна в Афганістані вимагала значних людських жертв. Тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - наш співвітчизник. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад п’ятнадцять тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих…
В цей день ми вшановуємо мужність наших співвітчизників, які будучи вірними військовій присязі мужньо виконували поставлені перед ними завдання. Воїни-інтернаціоналісти завжди були і є прикладом відваги.
Сучасна Україна не має права забувати своїх «ветеранів Афгану». Багато з них не обирали свою долю, а йшли за наказом. Їм довелося воювати в надзвичайно тяжких умовах, де все одно знаходилося місце для військового подвигу. Чимало тих, хто пройшов Афганську війну, згодом зробили неоціненний внесок у розбудову національних Збройних Сил України, захищали свою країну «в пеклі» зони АТО і відстоюють її свободу і незалежність від рашистської навали зараз.
Честь і шана воїнам-інтернаціоналістам! Поважаємо вашу мужність, відвагу, вірність і відданість військовій присязі, військовій справі! Бажаємо довгих років життя у щасті, мирі і злагоді! А усім, хто знову проходить пекло війни, бажаємо обов’язково повернутися до рідного дому!
Вічна пам’ять тим, хто, на жаль, не повернувся…
З повагою, сільський голова Руслан САДІКОВ.
