1000 діб страху, болю, печалі, терору…
Усі ці дні ми боремось, молимось за життя своє, своїх рідних, своїх друзів, знайомих…
Щодня і щоночі усі ми здригаємось від свисту ракет, гурчання шахедів, звуків літаків, яким раніше радісно махали в небо «привіт». Щодня ми бачимо в новинах руйнування наших міст і сіл, а найголовніше – бачимо десятки вбивств невинних українців, дізнаємося про загибель наших Захисників…
Занадто високу ціну ми платимо!.. А за що? За право жити на своїй рідній землі? Скільки ж іще це триватиме?
Ми дякуємо кожному, хто стоїть на варті, хто виборює кожен сантиметр нашої української землі, вириває її з лап окупантів! Ми пам’ятаємо усіх, хто віддав своє життя за рідну Україну і свій народ!..
Гуртуймося, єднаймося, як в перші дні вторгнення, допомагаймо один одному, будьмо одним цілим! Адже тільки разом ми зможемо подолати рашистську навалу!