БОЛЮЧА ВТРАТА ДЛЯ ГРОМАДИ
Щемливий біль, гіркий сум, глибоку печаль – все це зараз відчуває кожен житель нашої громади…
Сьогодні ми провели в останню путь героя, який до останнього свого подиху захищав нас із вами. Який поклав своє життя заради нашого майбутнього…
Стригун Сергій Олександрович народився 31 березня 1986 року в селі Кальниболота. Був допитливим, дружелюбним хлопчиком.
1992 року, разом із однолітками, розпочав навання у місцевій школі, в якій навчався до 2003 року. Після отримання атестату про загальну середню освіту продовжив здобувати освіту в Тальнівському будівельному технікумі.
Після цього працював у різних напрямках в Кальниболотському цегельному заводі. Пізніше – в місті Києві в одній із будівельних фірм, де пропрацював декілька років.
26 грудня 2022 року був мобілізований на військову службу до лав Збройних Сил України. До кінця квітня проходив військові навчання на Черкащині, після чого весь цей час ніс службу у Запорізькій області. Для багатьох службовців він став інструктором. Був хорошим надійним побратимом, відповідальним і хоробрим військовослужбовцем.
Сергій був чоловіком, який дуже любив життя, щиро любив і цінував свою сім’ю (синочка Артема, прийомну донечку Діану та дружину Шемігон Анну), дорожив дружбою і сам був вірним і надійним товаришем. Він завжди приходив на допомогу, як тільки бачив, що хтось цього потребує. Був найкращим люблячим сином для матері і старшим братом для сестри…
Але, на превеликий жаль, 5 грудня 2023 року доля внесла свої корективи і відібрала його у нас… Отримавши тяжкі осколкові поранення, стрілець-регулювальник комендантського відділення комендантського взводу військової частини А4712, під час виконання військового завдання в районі населеного пункту Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області втратив найдорожче – своє життя… Його щире серце зупинилося назавжди…
До останнього свого подиху він був палким патріотом свої держави, мужньо виконував свій обов’язок в бою за Україну, за її свободу, честь і незалежність.
Неможливо уявити, що відчуваєте зараз ви – рідні і близькі нашого Захисника… Жодними словами не можна втамувати цей пекучий біль втрати, загоїти рани душі… Вся громада глибоко сумує разом з вами… Низько схиляємо голови у скорботі…
Від імені усієї громади зі словами скорботи, суму і співчуттів звернувся до рідних і близьких загиблого сільський голова Руслан Юрійович Садіков. Від імені побратимів та інших військових висловив співчуття військовий комісар Бобко Роман Олександрович.
Світлий образ Героя назавжди залишиться в пам’яті кожного, хто його знав.
Вічна пам’ять тим, хто ціною власного життя виборює кожен клаптик нашої землі, хто віддає найдорожче заради усіх нас і нашого майбутнього…
Безмежна вдячність герою! Вічна слава! Низький уклін!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
