У НАС ЩЕ ОДНА ВЕЛИКА ВТРАТА
Злощасна війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, невпинно і ненажерливо забирає життя наших воїнів… Забирає незалежно від статусу, статі, віку… Забирає і відправляє їх до «небесного війська»…
Черговим воїном цього війська став зовсім юний наш Захисник Івченко Сергій Олександрович… Сьогодні ми зустріли його вдома і провели в останню путь…
Сергій народився 29 березня 2002 року у селі Плющівка Баштанського району Миколаївської області. Ріс веселим, завзятим хлопчиком.
2013 року родина переїхала до Іванівки. Тут він і проживав разом із мамою та молодшим братом. До 9-го класу навчався в Іванівській загальноосвітній школі. Запам’ятався учителям як позитивний, веселий, допитливий хлопчик, котрий дуже любив читати і був частим гостем місцевої бібліотеки. Однолітки ж його знають як щирого, справжнього друга, який міг підтримати, виручити, допомогти, порадити.
Після навчання у школі продовжив здобувати освіту у Мокрокалигірському багатопрофільному регіональному центрі професійної освіти. Здобував професію тракториста-машиніста. Після навчання деякий час працював у місті Бровари, так як не любив сидіти на місці.
У 2020 році вступив до лав ЗСУ. Служив у місті Києві при президентському полку імені Богдана Хмельницького. З 2022 року продовжив службу на контрактній основі.
В той час і познайомився з Анастасією, з якою в лютому 2023 року одружилися, стали однією сім’єю. У своєму досить таки юному віці він намагався стати хорошим батьком для донечки Яринки. І, зі слів близьких їм людей, йому це вдалося. Адже, Сергій, хоч і був дуже молодим, але завжди мріяв про хорошу дружню сім’ю.
Та, окрім цього, він був палким патріотом своєї країни і вважав, що обов’язково має йти на фронт. Як і іншим нашим Захисникам, йому було нелегко. Отримав поранення, а згодом і контузію. Певний час перебував на лікуванні і реабілітації. Але все одно повернувся на фронт. Це повернення і стало для нього фатальним.
Через декілька днів, 30 листопада, під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області, життя Сергія обірвалося внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу.
Неможливо висловити те, що відчуває зараз кожен житель громади. А ще важче уявити, яке горе переживаєте ви – рідні і близькі нашого Героя. Адже це тяжка непоправна втрата.
Жодними словами не втамувати цей пекучий біль та не загоїти рани в душі. Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Від імені усіх жителів громади, під час церемонії прощання з Героєм, звернувся до присутніх сільський голова Садіков Руслан Юрійович. Висловив щирі слова співчуття й підтримки матері, дружині та всій родині загиблого. Від імені військових та побратимів Сергія виступив військовий комісар Бобко Роман Олександрович.
Світлий спомин про мужнього Захисника України назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам’ять тим, хто ціною власного життя захищає нас, нашу державу від російського окупанта.
Вічна слава Герою!
Вічна пам’ять!
