ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ВОЇНОМ
Пройшло понад 640 діб від початку повномасштабного вторгнення російських військ на нашу землю… Усі ці дні Україна бореться за існування і, на жаль, щодня втрачає своїх синів – найхоробріших, найсміливіших, найсильніших, найкращих… Одним із них став і наш Герой Пустільнік Віталій Олексійович, який відважно обороняв рідну країну від російської напасті.
Народився Віталій 24 травня 1990 року у с.Почапинці колишнього Лисянського району Черкаської області. Ріс цікавим допитливим хлопчиком.
У віці 6 років пішов навчатися у Почапинську ЗОШ І-ІІІ ступенів, де навчався 11 років. Будучи школярем проявив себе старанним, вихованим учнем, хорошим щирим товаришем, однокласником, який завжди допомагав іншим та поважав учителів і старших. Навчаючись у школі був активним учасником художньої самодіяльності, займався спортом і досягав високих результатів у легкій атлетиці.
По закінченню школи навчався в професійно-технічному училищі №16 в м.Звенигородка де здобув професію сировара. У 2009 році пішов служити до лав Збройних Сил України в місті Переяслав-Хмельницький, заслужив звання молодшого сержанта ЗСУ за спеціальністю «сапер». Під час служби показав себе як сильний, хоробрий військовий. Користувався авторитетом серед товаришів по службі та командирів.
Після повернення зі служби працював у Смілі за спеціальністю, потім у Черкасах на різних посадах. Саме в той час і познайомився з майбутньою дружиною, з якою прожили разом 8 років і виховували донечку Настуню. Він завжди був вірним чоловіком і дбайливим батьком, який любив і піклувався про свою сім’ю, своїх рідних. Зарано втратив матір і дуже тяжко пережив цю втрату.
У 2018 році разом із сім’єю переїхав у Надлак. Тут жив і працював у ТОВ «Агро-Прім» водієм до повномасштабного вторгнення росіян на нашу землю.
17 лютого 2023 року пішов захищати рідну Батьківщину від окупантів. Був командиром інженерно-технічного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А4851. Мав позивний «Зайчик». Завжди з повагою відносився до побратимів, а вони поважали його. На 9-му місяці служби, 22 листопада, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Залізнянське Бахмутського району Донецької області отримав тяжке поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. 28 листопада 2023 року, перебуваючи в лікувальному закладі міста Дніпро, від отриманих ран Віталій помер.
Такий молодий… такий світлий… такий позитивний… Чоловік, який дуже любив життя і мріяв жити в мирі і злагоді поряд з найріднішими, виховувати діток… та не судилося йому здійснити цю мрію…
Уся громада глибоко сумує з приводу тяжкої непоправної втрати і поділяє горе вашої родини… схиляє голови у глибокій скорботі… Він назавжди залишиться в серцях і в пам'яті кожного жителя громади, кожного, хто його знав.
Від імені усієї громади до присутніх звернувся сільський голова Надлацької сільської ради Садіков Руслан Юрійович. Він висловив щирі слова співчуття та підтримки батькові, дружині, донечці, усім рідним, близьким та друзям Віталія. Від імені побратимів та інших військових виступив представник військового комісаріату Різніченко Віталій Олександрович.
Безмежно вдячні воїну за наш захист! Вічна і світла пам’ять Захиснику!
СЛАВАУКРАЇНІ! ГЕРОЮ СЛАВА!
